Нутріціологічні проблеми у дітей із затримкою фізичного розвитку
Вивчалися причини не ендокринних затримок росту у дітей. По мірі накопичення даних і кількості обстежених дітей з цією патологію, ми визначилися з наступними проблемами:
- 1.Пізнє звертання до ендокринологів із скаргами на затримку росту. Таким дітям важко допомогти через обмаль часу, вони стоять на порозі статевого дозрівання, коли ріст починає зупинятися.
- 2.Наявність супутньої соматичної патології, яка не дозволяє виставити діагноз соматогенного субнанізма, згідно класифікації, так як супутня патологія була без вираженого порушення функції органу.
- 3.Наявність генетичних факторів: дослідження ступеня екзогамії показало наявність високо відсотку сімей з І ступенем екзогаміі.
- 4.Наявність проблем з остеогенезом – при вивченні мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) у дітей віком з затримкою росту виявлено зниження МЩКТ різної інтенсивності.
- 5.Нераціональне харчування дітей із затримкою фізичного росту. Це питання ми досліджували шляхом опитування та анкетування і батьків, і самих дітей.
- 6.Екологічні проблеми – досліджувалася питна вода із сільських колодязів на вміст важких металів та нитратів.
Згідно статистичних даних, в більшості дітей всі ці етіологічні фактори поєднуються, що швидше всього і є причиною призупинки темпів фізичного розвитку. В плані лікування вплинути патогенетично ми можемо на чотири фактори – соматичну супутню патологію, харчування дітей, процеси остеогенеза та в якійсь мірі – на екологічні фактори.
Аналіз супутньої захворюваності у дітей з затримкою фізичного розвитку свідчить про те, що серед діагностованих захворювань на першому місці знаходиться хронічна патологія травної системи. При цьому серед виявленої патології немає захворювань з вираженими синдромами мальабсорбції чи порушенням травлення. Виявлені ураження жовчовивідних шляхів були в′ялоперебігаючими, супроводжувалися періодичними ниючими болями після фізичного навантаження або відчуттям важкості в правому підребір′ї. Хронічні гастродуоденіти діагностувалися лише в стаціонарі при ретельному обстеженні хворого через мінімальні симптоми захворювання. Ендоскопічно ці гастрити були І-ІІ ступені, поверхневі. Кислотоутворююча функція шлунку у всіх хворих була збережена або знижена при наявності дуодено-гастрального рефлексу. Гастродуоденальна патологія мала тенденцію до поєднання з ураженням жовчовидільних шляхів та диспанкреатизмом. Такі хронічні в’ялоперебігаючі захворювання травної системи знижують процеси всмоктування основних інгредієнтів іжі, а саме порушують обмін вітамінів та мікроелементів.
При збиранні харчового анамнезу виявлено нераціональне харчування в більшості дітей. Із скарг, окрім затримки росту, превалювала скарга на зниження апетиту або відмова від певних харчових продуктів. Найчастіше це є молочні або м′ясні продукти.
У дітей із недостатньо фінансово забезпечених сімей переважає вуглеводне харчування (картопля, макарони). Дослідження щоденного раціону виявлено, що перевагу в харчувнні діти віддавали рафінованій їжі, не багатій на вітаміни. Жири, які використовувалися при приготовленні їжі, в основному були або тверді тваринні (смалець), або рафіновані олії.
Відмічено підвищену самооцінку батьків щодо харчування своїх дітей. 68,0 % опитуваних оцінили харчування своїх дітей як задовільне, хоча ці діти не снідали перед школою, шкільні обіди представляли собою вживання бутербродів чи смажених пиріжків.
Гарячу їжу з першим та другим блюдами ці діти отримували лише 1 раз в другій половині дня. Згідно анкетуванню, у дітей відмічалося в основному вуглеводно-молочне харчування – картопля, молочні каші, м′який сир, молоко, вироби з борошна. В 60,0 % діти відмовлялися від м′ясної їжі через знижений апетит, інші 40,0 % отримували м′ясну їжу 1-2 рази на тиждень, в соціально неблагополучних сім‛ях – 1 раз на тиждень, або менше. При цьому сама кількість м‛яса була зниженою. Для дітей шкільного віку білки тваринного походження, які містяться в м‛ясі, рибі, яйцях, молочних продуктах, повинні складати 50% загальної щоденної потреби організма в білку. Рибу, а саме морську, та інші продукти моря, опитувані діти отримували нерегулярно, в невеликій кількості, що було недостатньо на їхній вік. Регулярне вживання полівітамінів відмітили лише 28,0 % опитуваних. Протягом року майже всі діти отримували недостатньо соки та фрукти. Організоване харчування, яке зараз пропонується в школах, та харчування вдома, особливо в соціально незабезпечених сім‛ях, не відповідає фізіологічним потребам організму, що розвивається, призводить до недостатнього поступлення в організм незамінних амінокислот, полі ненасичених жирних кислот, вітамінів, мінеральних речовин та мікроелементів (кальцій, залізо, фтор, йод та інші) харчових волокон, необхідних дитячому організму для росту та гармонійного розвитку, призводить до дефіциту не лише росту, але і маси тіла, зниженню резистентності організма до неблагоприємних факторів навколишнього середовища внаслідок порушення функціонування систем антиоксидантного захиста і розвитку супутньої патології та імунно-дефіцитних станів.
Проблемою в лікуванні дітей із затримкою росту неендокринного генезу є загороза поліпрагмазії, так як затримка росту потребує комплексного тривалого лікування препаратами метаболічноі дії, а супутня захворюванність, в основному хронічні захворювання травної та гепатобіліарної системи, в свою чергу потребують відповідного симптоматичного лікування. В зв’язку з цим виникає необхідність цілеспрямованого пошуку раціональної патогенетичної терапії, яка б сприяла активній стимуляції ростових процесів та відновленню функціонального стану внутрішніх органів, мала мінімальні побічні ефекти і дозволяла вирішити проблему поліпрагмазії.
Обстежувалися 27 дітей із затримкою росту віком від 11 до 15 років із дефіцитом росту від 1,9 до 2,4 сигми.
Процеси перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) оцінювали шляхом визначення в плазмі крові кінцевих продуктів ПОЛ – малонового діальдегіду (МДА). Використовували також метод сорбційної здатності еритроцитів – СЗЕ за А.А.Тогайбаєвим. В основі методу лежить уявлення про еритроцит, як про універсальний адсорбент. Під дією ендогенних токсинів значно збільшується здатність еритроцитів сорбувати вітальні барвники (наприклад, метиленовий синій) в результаті змін мембранних властивостей еритроцитів.
Ступінь ендогенної інтоксикації визначали за концентрацією середніх молекулярних пептидів (СМП) (метод Габриеляна Л.І. та Ліпатової В.І.) шляхом прямої електрофотометрії при довжині хвилі 254 нм (СМП1) та 280 нм (СМП2).
Виявлено накопичення надлишків МДА в мембранах еритроцитів в порівнянні з контрольною групою. Якщо у хворих дітей рівень МДА сягав 4,31+0,31 мкмоль/л, то в контрольній групі цей показник був 3,36+0,11 мкмоль/л. Статистична достовірність між групами р<0,01. Визначення рівня сорбційної здатності еритроцитів за А.А.Тогайбаєвим (СЗЕ) характеризує ступінь ураження цитоплазматичних мембран під дією ендогенної інтоксикації. У дітей із субнанізмом СЗЕ був вище норми 43,54+2,89% (в контрольній групі – 27,25+1,12%). Визначено високий кореляційний зв’язок між рівнем МДА еритроцитів та ендогенної інтоксикації, що говорить про єдині патогенетичні основи цих показників. Отже, одним з механізмів, на основі яких в організмі реалізуються ефекти дезадаптаційних пошкоджень, є активація неферментативного перекисного окислення ліпідів. Отримані дані підтверджуються підвищеною концентрацією СМП: СМП1 дорівнював 450,15+32,91 та СМП2 – 210,55+12.14 (у дітей з контрольної групи ці показники відповідно були – СМП1 – 334,13+2,64 (p < 0,01) та СМП2 – 161,50+2,16 (p < 0,001).
Зазначене обґрунтовує необхідність корекції лікувального комплексу щодо нормалізації процесів окисного метаболізму
Олія амаранту (виробництва НВ ТОВ «Житомирбіопродукт») містить суміш ненасичених жирних кислот, токофероли, каротин і каротоїди, що мають виражений антиоксидантний і мембраностабілізуючий ефект і мають здатність нормалізувати ліпідний обмін. За рахунок високого вмісту сквалену (більше 8,0%) і лінолєвої кислоти (48,0%) відбувається структурно-функціональна стабілізація клітин і покращується кисневе насищення тканин при утворенні лабільних комплексів О2 з каротиноїдами та скваленом олії. Для оцінки ефективності застосування олії з насіння амаранту групу дітей, що обстежувалися, розділили на дві групи. Одна група дітей отримувала традиційне комплексне лікування, до складу якої входив антиоксидант Аевіт, друга – в складі такої ж терапії отримувала амарантову олію.
Повторне (після лікування) обстеження проводили через 1-1,5 місяця після початку лікування. У хворих з обох груп відмічено позитивну динаміку клінічних симптомів: покращення самопочуття, підвищення працездатності. Диспепсичний синдром зберігався у хворих більш тривало, але нормалізація апетиту, зникнення нудоти зранку, гіркого присмаку в роті зафіксовано раніше в групі, де отримували амарантову олію, на 1 тиждень. В цей же період зникав і больовий синдром, що відбулося раніше в ІІ групі (р<0,001). Позитивні зрушення у клінічній картині поєднувалися з більш вираженою позитивною динамікою показників ПОЛ і СЗЕ. Зменшення показників МДА та СЗЕ до і після лікування достовірно різняться (р<0,001). В порівнянні з контрольною групою є достовірна різниця (р<0,05), тобто є тенденція до нормалізації цих показників. Між І і ІІ групами різниця в показниках МДА і РЕІ недостовірна (р>0,05), що говорить про аналогічний антиоксидантний ефект лікування в обох групах.
Таким чином, у хворих із субнанізмом та супутніми захворюваннями травної системи виявлено посилення процесів ліпідної пероксидації, що підтверджено достовірно високими показниками МДА та СЗЕ. В комплексне лікування хворих з метою досягнення антиоксидантного ефекту призначено амарантову олію, яка також має і протизапальні властивості в лікуванні хвороб травної системи. Оцінюючи біохімічні показники після лікування, можна порівнювати антиоксидантні властивості аевіту та олії з амаранту. Після проведеного лікування в контрольній групі, що отримувала олію з насіння амаранту, відмічено більш швидку позитивну динаміку в стані здоров‛я дітей з боку травної системи та тенденцію до нормалізації перекисного окислення ліпідів, що згодом приведе до посилення ростових процесів. Подвійна направленість лікувальної дії олії дає змогу рекомендувати цю дієтичну добавку в комплексне лікування дітей з субнанізмом.
Більш високі показники СМП, СЗЕ та МДА спостерігалися у хворих субнанізмом соматогенним та змішаного ґенезу в порівнянні із хворими із субнанізмом сімейним, що можна пояснити наявністю хронічних захворювань, які посилюють порушення метаболічного гомеостазу.
Тому в лікування цих дітей в стаціонарі було включено курс ентеросорбції (ентеросгель). На амбулаторний етап лікування разом з амарантовою олією цим дітям призначали шрот з насіння амаранту виробництва НВ ТОВ «Житомирбіопродукт». Шрот призначали у дозі 1-2 ст. л. 2-3 рази в день із соком чи кефіром між прийомами їжі. Враховуючи сорбційні можливості шроту, це дає можливість продовжити елімінацію СМП тривалий час, на відміну від штучних ентеросорбентів, де тривалість курсу не перевищує 7 днів. Окрім властивостей ентеросорбенту, шрот з насіння амаранту містить білки, які характеризуються оптимальним вмістом незамінних амінокислот, особливо лізином, комплекс біофлавоноїдів і мікроелементів. Як відомо, природні біофлавоноїди, на відміну від антиоксидантів нефлавоноїдної природи, мають більш виражену антиоксидантну дію за рахунок того, що не тільки затримують вільні радікали кисню (його «активні форми»), а і благоприємно впливають як на судинну стінку, так і на систему гомеостазу.
Сукупна дія шроту та олії з насіння амаранту є дезінтоксикуючою, антиоксидантною та мембраностабілізуючою. При цьому відбувається насичення організму природніми сполуками – вітамінами, мікро- та мікроелементами, незамінними амінокислотами. Позитивний ефект застосування шроту підтверджується повторним обстеженням хворих, яке проводилося через 1,5 місяця після проведення амбулаторного етапу лікування: рівень СМП1 та СМП2 наближався до норми.
Враховуючи, що субнанізм ендокринно-незалежного ґенезу є захворювання мультифакторної етіології, активація перекисного окислення ліпідів та синдром ендогенної інтоксикації грають певну роль в руйнуванні сполучнотканинних структур, гальмуванні проліферативних процесів та затримці ростових процесів. Використання дієтичних добавок (шроту та олії з насіння амаранту) дозволило ефективно продовжити такі напрямки лікування, як ентеросорбцію, нормалізацію ПОЛ, відновну терапію запальних хронічних супутніх захворювань та збагатити раціон хворих поліненасиченими жирними кислотами, вітамінами, мікро- та мікроелементами.